- Якщо не помиляюся, «дублі» у футболці «Волині» на вашому рахунку були й раніше? - Уточнюю у Майкона.

- Так, але не в еліті. Забивав часто по два м'ячі в першій лізі в сезоні-2009/10. У минулому ж чемпіонаті, який «Волинь» проводила в класі найсильніших, я відзначився лише двома голами. Це було в домашніх іграх з «Севастополем» і «Іллічівцем» (назву маріупольської команди Майкон виголосив на український лад. - Прим. В.К.). У них нам вдалося здобути перемоги.

- Чим би ви пояснили таку завидну результативність?

- Коли багато працюєш, то рано чи пізно це приносить плоди. Крім того, нинішня «Волинь» - команда хорошого рівня, і це теж має важливе значення. Від одноклубників отримую точні паси, після яких лише залишається вразити ціль.

- Чи замислювалися про те, скільки очок принесли ваші голи команді?

- (Після паузи). Ні. Та й це не настільки важливо для мене. Куди важливіше продовжувати забивати суперникам «Волині» у наступних матчах. Це моя головна обов'язок, який я і буду намагатися виконувати.

- Який з п'яти матчів, проведених «Волинню» в нинішньому сезоні, був найскладнішим?

- З «Металістом». Грати з командами з першої трійки, зокрема, з «Динамо» і «Шахтарем», дуже важко. У них зібрані класні футболісти, протистояти яким не так-то просто. Тому в іграх з настільки сильними суперниками мені не вдається забивати.

- Завдяки чому вдалося взяти гору у поєдинку з «Іллічівцем»?

- Нам допомогли два м'ячі, забиті незадовго до закінчення першого тайму. Після цього «Іллічівець» спробував щось змінити, але ми побудували гру таким чином, що супернику не вдалося відігратися. Якби «Волинь» серйозно схибила в обороні, рахунок цілком міг стати 2:2 або навіть 3:2 на користь маріупольців.

- Незважаючи на позитивний результат, грою в Маріуполі головний тренер «Волині» Віталій Кварцяний був явно незадоволений.

- У роздягальні він поговорив з командою, вказавши кожному на помилки. Тренер обурювався, що на тренуванні футболісти виглядають здорово, а в грі все це кудись дівається.

- За гольовий внесок у вигляді шести голів премію вам дали?

- За 90 хвилин кожної з переможної ігор преміальні заслуговує не окремо взятий футболіст, а вся команда.

- Які м'ячі любите забивати?

- Такі, як під час другого взяття воріт «Дніпра» у виїзному поєдинку двотижневої давності.

- І багато подібних голів було у футбольній кар'єрі Майкона?

- Та вже немало (посміхається).

- У грі на «другому поверсі» проблем у вас немає?

- Ні. У цьому компоненті я теж хороший (посміхається).

- Від захисників по ногах дістається часто?

- З цим частіше доводилося стикатися під час виступів «Волині» у першій лізі. Коли ж команда стала грати в еліті, то кількість ударів по ногах ззаду скоротилося, причому набагато. У Прем'єр-лізі рівень майстерності гравців вище, тому до грубості справа доходить значно рідше.

- До повернення до Луцька ви виступали в Румунії. Як оцінюєте цей період?

- Весняну частину минулого сезону я провів в одному з провідних румунських клубів - бухарестському «Стяуа». Відчував себе в ньому нормально - провів 6 матчів, в яких відзначився трьома забитими м'ячами. «Стяуа» був не проти бачити мене у своєму складі і надалі, проте заплатити за мене «Волині» необхідну суму в румунському клубі не змогли. Більше того, в ньому мені заборгували зарплату за три місяці. У підсумку я повернувся до Луцька, де продовжую свою кар'єру.

- Як довго буде діяти ваш контракт з «Волинню»?

- Ще рік - до літа 2012 року.

- У Луцьку ви граєте вже не перший рік. Освоїлися?

- Звичайно. Луцьк мені подобається. Це гарне місто - він і не великий, і не маленький. На Волині дуже добрі і привітні люди. Багато хто з них фанати футболу. У місті мене і мого співвітчизника Рамона Лопеса всі пізнають: як тільки побачать на вулиці, відразу ж просять сфотографуватися або дати автограф.

- Запрошення від інших клубів після вашої завидною результативності в луцький клуб не надходили?

- Поки що ні. У всякому разі, нічого такого мій агент мені не повідомляв. Але я анітрохи не здивуюся, якщо моя результативна гра в наступних матчах може викликати інтерес до моєї персони з боку якогось клубу.

- У якому чемпіонаті хотіли б спробувати свої сили?

- В одному з європейських. А якщо конкретніше, то в іспанській Примері. Вона мені дуже подобається.

- З ким із українських бразильців підтримуєте стосунки?

- Та майже з усіма! З «Шахтаря» - з Жадсоном, Фернандіньйо, з «Металіста» - з натуралізованим українцем Едмаром, Тайсоном, Шав'єр ом, Фініньйо ... Та й з іншими хлопцями теж. У «Волині» ж товаришую з Рамоном Лопесом, а також з Леандро, який недавно з’явився в команді.

- Один із ваших тепер уже колишніх співвітчизників, харків'янин Едмар, зустрів в Україні свою долю. А який сімейний статус Майкона?

- Я одружений вже два роки. Моя дружина з Бразилії, її звуть Жизель. В даний момент вона перебуває зі мною в Луцьку, куди часто навідується. Ми з нею познайомилися в моєму рідному місті Ріо-де-Жанейро і з тих пір разом.

- Українські любителі футболу про вас знають не так вже й багато. Ліквідовуєте цей інформаційний пробіл?

- У футбол почав грати в дитячому віці. Пройшов школу відомого бразильського клубу «Фламенго», в якому грав протягом двох сезонів. Потім у моїй кар'єрі був «Атлетико Можі» з Сан-Паулу, звідки два роки тому я перебрався до «Волині». У луцьку команду мене запросив Кварцяний.

- Які ваші мрії, пов'язані з «Волинню»?

- Мені хочеться, щоб в якомусь із матчів луцька команда перемогла з рахунком 4:0 або 5:0, і всі м'ячі були в моєму активі.

- На якому місці бачите «Волинь» на фініші нинішнього сезону?

- На п'ятому чи шостому.

В'ячеслав Кульчицький, «Спорт-Експрес в Україні»