Гра між "Енергетиком" та "Волинню" розпочалася доволі прогнозовано - господарі відрядили півкоманди у захист, а лучани зробили ставку на контроль за центром поля, наситивши середню лінію. Крім того, не витримував ніякої критики стан газону на стадіоні "Енергетик" - неозброєним оком було видно, що поле надто насичене вологою, а наявність якихось незрозумілих "розривів" у трав'яному покритті стимулювали асоціювати його з випасом для ВРХ. Щоправда у стартові хвилини поєдинку енергетики спробували захопити ініціативу і створити щось небезпечне біля воріт волинян, але крім двох поспіль кутових "в нікуди" і наднеточного пострілу здалеку нічим не запам'ятались. Далі керувати грою на полі почали гості. На четвертій хвилині після подачі кутового верхову боротьбу виграв Алозі та пробив трохи вище поперечини. За дві хвилини небезпечний навіс справа з штрафного замикав Хачеріді, але удар був нанесений прямо по центру воріт, де перебував кіпер бурштинців, який і забрав шкіряного. Згодом на побачення з воротарем "Енергетика" вивели Алозі, однак постріл у того явно не вийшов і м'яч знову став здобиччю Левицького. А завершилась ця ударна десятихвилинка "Волині" цілком логічним голом. Черговий кутовий біля воріт господарів і залишений на самоті біля дальної стійки Пищур головою чудово підрізав круглого у "дев'ятку" - гол!.

Відновити "статус кво" господарі могли вже в першій атаці у відповідь: Хачеріді у підкаті в штрафному майданчику вибив м'яч з-під ніг нападника гостей, судді підкат здався не надто чистим - пенальті. Поведінка дійових осіб при виконанні одинадцятиметрового була абсолютно різною: Неділько, здалося, не надто переймався даним питанням і якось флегматично зайняв місце в рамці. Запорожан же ж довго порпався біля "точки", примощуючи м'яч, що власне навело на думку про невисоку ймовірність позитивного для енергетиків розвитку подій. В результаті так воно і сталося. Неділько хоч і стрибнув "не туди" у правий кут, та м'яч після гарматного пострілу бурштинця втрапив у ліву стійку і вилетів в поле. Хтось з присутніх поряд жартома висловив думку, що нереалізація пенальті - це заразна хвороба.

Ця прикрість надовго "вибила" господарів з колії і до кінця тайму вони себе нічим не проявляли, тим більше, що лучани, навчені гірким досвідом минулого протистояння з бурштинцями, дурних помилок не припускалися - чітко тримали центр поля і не давали простору розігнатися для "бігунців" у синій формі. "Волинь" же ж втратила кілька гарних нагод подвоїти рахунок. Спочатку удар Жадера з лінії карного на себе прийняли захисники, далі постріл того ж бразильця із стандарту з-під поперечини витягнув Левицький, а хвилину потому ефектно в падінні через себе пробивав Алозі, та удар у нігерійця вийшов не надто сильний і тому кіпер узяв його без проблем.

Бурштинці за цей час "розродилися" кількома дальніми ударами, проте вони були або неточними, або несильними і ніякої серйозної загрози воротам Неділька не несли, іноді навіть не долітаючи до воріт. Атаки гостей були значно гостріші. На 38-й хвилині Хачеріді зліва пройшов трьох захисників "Енергетика", але завершальний штрих Євгену не вдався - м'яч пройшов поряд з дальньою стійкою. А через три хвилині "Волинь" подвоїла рахунок: після подачі штрафного з лівого краю у виконанні Войтовича захист господарів "курив", а Пищур, високо вистрибнувши, знову пробив головою - Левицький лише кінчиками пальців зумів доторкнутися до м'яча і той, вдарившись об штангу, влетів у правий від кіпера кут!

Після перерви "Енергетик" спробував перелаштуватися на нетрадиційну для себе манеру гри і у захисті залишилося лише троє гравців, а ще трьох тренери відрядили "відвоювувати" у "Волині" центр поля. В принципі рішення було правильним і логічним, якби не одне але... Більшість гравців господарів не вміють грати у конструктивний футбол. Тому тривала частина другого тайму проходила у скаженій метушні: енергетики по двоє, по троє кидалися на волинян, намагаючись відібрати м'яч. Останні ж, звичайно, відчули певні проблеми з створенням гри, але не настілки, щоб віддати ініціативу. Фактично йшла боротьба техніки і навалу. Особливо смішно було споглядати як "звірствував" Жадер - бразилець постійно накручував двох-трьох опонентів, а далі ті гналися за півзахисником "Волині" щоб таки відібрати м'яч. На щастя для бурштинців, Жадер не надто швидкісний гравець, а на в'язкому вологому полі - й поготів. Тому, незважаючи на усі старання господарів, їх атаки, як атаки монголо-татар розбивались об стіни міцного Луцького замку. "Волинь" справлялася з натиском ще на далеких підступах до карного і тому ніякої небезпеки тривалий час не виникало. Постріли ж далекобійних гармат енергетиків або пролітали повз ціль, або були надто слабкими. Кілька разів швидкій кінноті бурштинців все ж вдавалося прорватися у ближній бій в карний "Волині", та все рівно влучного завершального удару завдати нікому не вдалося. Гості також на своїй території не відсиджувались, а відповідали гострими вилазками в розташування ворога, проте якоїсь серйозної загрози постріли Сімініна і Жадера також не принесли.

Лише наприкінці поєдинку господарям таки посміхнулося щастя. За хвилину до завершення основного часу у центрі карного залишився неприкритим самотній Барчук, який, зорієнтувавшись у ситуації, скоротив рахунок. Ця подія так підняла настрій "великому шаману" бурштинського стадіону - надемоційному диктору, що він знову почав закликати "гнів божий" на гостей і "благословення Господнє" для своїх земляків. Та заклики так і залишились закликами. Тим паче, що "Волинь" ледве не забила втретє - Жадер нарешті зумів втекти від опікунів на лівому фланзі й віддав націлену передачу в район одинадцятиметрової позначки на самотнього Алозі. Останній перестрибнув двох захисників й пробив головою: воротар був безсилий щось вдіяти, але м'яч, вдарившись у поперечину, вилетів за межі поля. На тому й закінчили - закономірна перемога "Волині", котра залишила біло-червоні знамена на стінах Луцького замку, а бурштинські бунчуки поповнили колекцію волинських трофеїв.