Звітний матч вийшов з розряду тих, які не запам'ятовуються глядачам у зв'язку з блідою грою, демонстрованою суперниками. Та й підсумковий "сухий" результат став підтвердженням домінування глухої оборони над красою й творчістю футбольного мистецтва.

Стартова розстановка команд була абсолютно протилежною. Лучани відрядили у захист лише трьох гравців, наситивши середину поля. Певне здивування викликала хіба "ротація" Пищура та Лісового - перший розпочав гру у якості півоборонця, а другий грав на вістрі нападу в парі з Майклом Алозі. Гості ж виставили відразу шість захисників і фактично відмовились від півзахисників, оскільки два їхні нападники та два іннери виконували роль "бігунців" на довгі передачі від своїх воріт. З іншого боку, олександрійці вдало блокували й творчі задуми волинян - використовуючи свою чисельну перевагу в обороні (а за потреби в захист відтягувалися й до дев'яти гравців), вони ще на дальніх підступах до свого карного по двоє, по троє зустрічали футболістів "Волині" й відбирали м'яч.

При цьому гості зробили ставку на швидкий гол і цілком могли скористатися певною розслабленістю волинян на початку гри. Так, протягом третьої-шостої хвилин гри вони створили три стовідсоткові гольові моменти. Спочатку Головко, скориставшись помилкою Максимюка, вийшов по правому краю на побачення з кіпером, але Неділька витягнув удар в "шістку". Потім Казанюк зненацька вискочив з-за спин захисників і вдарив з меж карного - вище. І, нарешті, воротар "Волині" ще раз продемонстрував майстерність, взявши удар з лінії воротарського після прострілу зліва.

На цьому перевага власне все. Лучани, схаменулися, заграли більш зібрано і загроза з боку олександрійців зникла до завершення гри. Щоправда, їхні наскоки на половину поля "Волині" ще деякий час змушували глядачів тривожитися за своїх улюбленців, тим більше, що ще кілька разів гості зуміли завдати більш-менш небезпечних дальніх ударів й навіть заробили пенальті. Однак, "Олександрія" не має у своєму розпорядженні індивідуально цікавих або технічних футболістів, які могли б самостійно вирішити долю того чи іншого епізоду, й тому, певно, обрала "нічийну" тактику за принципом граємо, як уміємо. Зате гості дуже чітко відпрацьовували у захисті, перекривши кисень атакуючому потенціалу волинян, а останні півгодини й взагалі грали суто на відбій, тримаючи на своїй половині поля дев'ять гравців.

За такого розкладу і господарі не відзначалися особливою гостротою в атаці. Двічі, на 29-й та 59-й хвилинах пробивав штрафні Жадер, але обидва рази Овсієнко витягував м'яч з-під поперечини. У першому таймі здалеку небезпечно пробивали той же Жадер та Лісовий, на початку другого з незручного положення з лінії штрафного бив Алозі - усе марно. Найбільш реальні моменти для взяття воріт були лише у Алозі. На 17-й хвилині Максимюк, отримавши м'яч від Жадера, навісив у штрафний, де Майкл завдав удару головою, але м'яч пішов трішки вище і опустився на сітку воріт зверху за поперечиною. А в доданий до першого тайму час Алозі знову ж вдарив головою після подачі кутового - біля стійки. Гості ж відзначилися кількома дальніми пострілами в нижні кути, які без проблем потягнув Неділько і пенальті.... На 22-й хвилині лучани, відбивши було наскок олександрійців, прогавили підключення з глибини ще одного гравця і захисник, вибиваючи м'яч у підкаті, зіграв в ноги супернику. Покарання узявся виконувати Казанюк, але Неділько без жодних проблем у стрибку вибив з правого від себе кута м'яч, пущений з одинадцятиметрової позначки.

Увесь інший ігровий час "Волинь" намагалася здолати насичену оборону гостей, але ті, маючи перевагу у зрості, ліквідовували ледь не усі флангові навіси, а за рахунок чисельної переваги зуміли й блокувати конструктивні дії лучан в нападі. Як підсумок - нічия за загалом не надто цікавої і блідої гри.